Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Я стала даже делать уборку в квартире, чтобы получить новые эмоции и ощущения. Любой наркоман отличается своим подходом к жизни и своим особым характером. Наркотики становятся частью нас, они определяют наши действия и выборы.Все это уже было в прошлом, и я с тоской вспоминаю те дни, когда я была молодым и беззаботным наркоманом. Сейчас я понимаю, что это было опасным и губительным путем. Но мысли о тех эмоциях и чувствах, которые я получала от наркотиков, все еще преобладают в моей памяти.
Все началось когда я, как обычно, бродил по улицам этого стремного района. Глазки мои стекленели, а мозг все еще остался в тумане от прошлой закладки. Чувствовал я себя не на 100 процентов, и вот тут на горизонте появился мой старый приятель, назовем его Бардак.
Бардак, настоящий эксперт по наркотикам, был моим проводником в мир "зеленого драпа". Он обещал мне, что я могу не только наслаждаться этим токсиком, но и еще и неплохо заработать.
Очередное свидание с Бардаком проходило на задворках одной заброшенной смотровой башни. Он достал из кармана жмых маковой соломки и стал мудрить с ней. Что-то там эфедринили, что-то дабавили, а потом черное полотенце превратилось в настоящие шишки марихуаны.
Бардак обучил меня всему процессу: как выбирать покупателей, как прятать товар, как обманывать полицию. За пару недель мои знания росли так же быстро, как моя зависимость от гидрокодона.
Экспериментировать с драпом я начал дома. Полки в моей комнате были забиты закладками, а сигаретные пепельницы служили мне для хранения таблеточек. Все это было моим маленьким секретом, который позволил мне скрывать мою настоящую личность от окружающих.
Не успел я стать мастером открывания закладок, как началась моя карьера наркоторговца. Бардак привел меня к своему поставщику, назовем его Трэш. Трэш был настоящим гигантом в этой индустрии, и всегда имел прекрасные связи.
Однажды Трэш привез мне новую партию закладок. Я открыл коробку и внутри увидел самые свежие шишки марихуаны, какие только могут быть. Брайтлик, дикий штурм и экстремально высокий уровень токсика - все это были именно эти крошечные шишечки.
Я развернул настоящую джунглевую операцию. Поставил стол в центре комнаты, засыпал на него драп, и начал сортировать по качеству и размеру. Хорошие шишки шли на экспорт, плохие уходили в таблеточки для друзей.
Мой бизнес рос с каждым днем. Я нашел клиентов среди своей молодежной тусовки, которым было интересно попробовать что-то новенькое. Рекламировался я только по слову "рот в рот" и никогда не пал на приманках полиции. Я был анонимным наркоторговцем, никто не знал, что на самом деле я был обычным парнем со своими тайными закладками.
Быть настоящим наркоторговцем не так просто, как может показаться. Все эти связи, поставки, прятки - это целый мир, который никогда не знал о веселье и непредсказуемости. Хотя, конечно, были и неприятные моменты.
Однажды ко мне пришел токсик, который решил задолжать деньги. Я не согласился на этот обмен, и он настолько вышел из себя, что начал угрожать мне. Бардак, мой личный охранник, сменил ему течение мыслей и наставил его на правильный путь.
Моя жизнь начала меняться. Я стал зарабатывать больше, чем когда-либо мог себе представить. На несколько дней я имел возможность жить жизнью, о которой только мог мечтать. Но с каждым днем я понимал, что не могу продолжать так жить вечно.
Так я и решил уйти от всего этого. Я продал свои последние закладки, закрыл свои таблеточки и сказал "пока" этому непредсказуемому миру. Самое главное, я понял, что я не могу долго оставаться наркоторговцем и что важнее всего - это мой собственный разум и здоровье.
Итак, ребятки, сейчас я здесь, чтобы рассказать вам свою историю. Но не забывайте, что наркотики всегда будут вокруг нас, и важно знать, как с ними обращаться.